Літературно-музичний вечір до 90-річчя від дня народження Василя Симоненка

4 лютого 2025 року у відділі мистецтва і соціокультурної діяльності відбувся літературно-музичний вечір, присвячений 90-ій річниці від дня народження відомого українського поета, шістдесятника, журналіста Василя Симоненка.

Ведуча заходу, завідувачка відділу україніки Галина Давидовська розповіла про дитинство майбутнього поета, роки навчання у Київському державному університеті на факультеті журналістики, а згодом – і його трудову діяльність у черкаських газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини».

Писати Василь Симоненко почав ще в студентські роки. Однак за життя була видана лише одна збірка лірики – «Тиша і грім» (1962) і казка для дітей «Цар Плаксій і Лоскотон». Його вірші, які допускалися до друку, проходили жорстку цензуру. Недарма Симоненка називали літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, виступав проти компартії і диктатури влади, прагнув не тільки свободи, а й визнання для України як самобутньої держави.

1962 року Василя Симоненка заарештували і жорстоко побили міліціонери. На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. На початку 60-х він написав сатиричний вірш про Микиту Хрущова, за який поета навіть викликали в Москву.

Навесні 1963 року стан здоров’я Василя Симоненка став погіршуватися. Та попри це він продовжував писати, займатися літературними перекладами.

Тематика віршів поета була різноманітною: це філософська і патріотична поезія, громадянська й інтимна лірика.

Побої міліціонерів вилились у невиліковну хворобу. Лікарі діагностували у Симоненка рак нирок. У ніч проти 14 грудня 1963 року у неповні 29 років поет помер у черкаській лікарні. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й архіви. Однак після смерті Симоненка в Україні не видаватимуть 15 років.

1965 року Василя Симоненка висунули на Шевченківську премію, однак – не судилося. Поет отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні.

Василь Симоненко був справжнім патріотом і вірним сином України, був людиною з великим, добрим, щирим серцем. Він гідний того, щоб називатися українцем, Людиною з великої літери.

У літературно-музичному вечорі взяли участь студенти Житомирського музичного фахового коледжу ім. Віктора Косенка. Вони читали вірші, співали пісні на вірші Василя Симоненка. Вечір пройшов цікаво, змістовно і пізнавально